Оксана Мельник, завідувач логопедичним пунктом при
загальноосвітньому навчально-виховному комплексі №4 м. Бердичева.
Порушення усного мовлення у дітей молодшого шкільного віку – явище, що непокоїть сьогодні не тільки логопедів та вчителів початкової школи, а й багатьох батьків.
Дефекти мовлення дитини, що у дошкільному віці тішать батьків, із часом стають серйозною перешкодою під час навчання у школі: гальмують розвиток процесів читання та письма.
Відомо, що дитина з чітким мовленням у дошкільному віці (з 5-ти років) швидше оволодіває:
• навичками звукового аналізу та синтезу слова (ділить слова на склади, виділяє на слух 1-й, останній та голосні звуки у словах, називає послідовно звуки у почутих словах);
• граматичними категоріями (правильно узгоджує слова у реченні, під час самостійних висловлювань).
З часом ці вміння допомагають швидко навчитись писати та читати, а це – запорука успішного навчання.
Основні причини недорозвитку дитячого мовлення:
• різноманітні внутрішньочеревні патології, що ведуть до порушень розвитку плода (у період вагітності матері від 4 тижнів до 4 місяців);
• токсикози вагітних, несумісність матері та плода за резус-фактором;
• пологова травма й асфіксія під час пологів;
• захворювання центральної нервової системи в перші роки життя дитини;
• травми черепа, що супроводжуються струсом мозку;
• спадкові хвороби;
• несприятливі соціально-побутові умови, що призводять до педагогічної запущеності;
• порушення будови артикуляційного апарату;
• різні захворювання в перші роки життя дитини (часті інфекційно-вірусні захворювання, ранні шлунково-кишкові розлади).
Варто зазначити, що велике значення у виправленні порушень усного мовлення має рання діагностика різних аномалій розвитку цього процесу (до 4 років). Якщо мовленнєві дефекти виявили при вступі дитини до школи чи в молодших класах, їх іноді важко усунути, що негативно позначається на засвоєнні навчального матеріалу.
Які ж існують симптоми, що вказують батькам на розлади мовлення дитини? Ви спостерігаєте, що:
• у дитини обмежений або прискорений темп мовлення;
• невиразне, затихаюче до кінця фрази мовлення;
• гнусаве (з носовим відтінком) мовлення;
• заїкання;
• нерозбірлива вимова у віці до 3-х років;
• спотворення, заміна чи пропуск звуків у словах;
• дитина не розуміє або погано розуміє і тому не виконує прості інструкції, прохання;
• погано сприймає звернене мовлення, коли не бачить губ мовця;
• активний словник дитини обмежений.
Як мають діяти батьки, спостерігаючи будь-які з перерахованих симптомів?
Необхідно звернутись до спеціалістів, які б могли встановити причини подібних розладів, адже обстеження дитини має бути комплексним.
Лікар-психіатр виявляє порушення у функціонуванні центральної нервової системи. Лікар сурдолог або ЛОР виявляють порушення слуху, що впливає на розвиток мовлення.
Дефектолог на підставі висновків інших фахівців, а також після власного дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком проблем інтелектуального розвитку, або навпаки – чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку уваги, мислення, пам’яті, сприймання.
Логопед на підставі висновків сурдолога, отоларинголога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції.
Слід пам’ятати, що чим раніше розпочнеться корекція, то більше позитивних результатів вдасться досягти.
Недоліки звуковимови в дитини можуть також виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ, м’якого піднебіння або через порушення координації рухів цих органів.
Щоб розвинути рухливість органів мовленнєвого апарату, потрібно тренувати та укріплювати м’язи щік, язика. Обов’язково слід давати дитині жувати тверду їжу: скоринки хлібу, горіхи, сухарики, сухофрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді фрукти, овочі, шматочки вареного (не перетертого) м’яса. Починати цю роботу слід задовго до того, як дитина навчиться говорити.
Провідне місце під час розвитку правильного мовлення має займати артикуляційна гімнастика. Проте вона не повинна набридати дитині та спричиняти перевтомлення. Мета гімнастики: відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення (щік, язика, губ, щелеп).
Вправи для розвитку губ:
1. «Посмішка – трубочка» – усміхнутись, широко розтягнувши губки, а потім витягнути їх уперед трубочкою.
2. «Хоботок» – витягнути губи вперед так, щоб було видно зуби.
Вправи для розвитку язика:
1. «Лопатка» – широкий язик покласти на нижню губу, розслабити.
2. «Голочка» – зробити язик вузьким (відкрити рот, висунути язик, трохи витягнувши кінчик).
3. «Маляр білить стельку» – рухаємо язичком по твердому піднебінню від зубів до глотки.
4. «Гойдалка» – язичок підняти за верхні зуби, опустити за нижні.
5. «Смачне варення» – широким язиком облизати верхню губу, рухаючи язиком від носа, за верхні зуби.
6. «Чашечка» – кінчик та краї язика підняти доверху.
Вправи, які допоможуть розтягнути під’язикову вуздечку.
1. «Коник» – язичок часто присмоктувати до піднебіння – схоже на цокіт копит.
2. «Грибочок» – присмоктати язик до піднебіння, не відриваючи порахувати до 5-ти.
3. «Гармошка» – присмоктати язик до піднебіння, не відриваючи рухаємо нижньою щелепою вверх-вниз.
4. «Виштовхати горішки» – язиком ведемо по щоках.
! Артикуляційну гімнастику слід проводити один раз на день упродовж 3-5 хвилин протягом тижня.
Артикуляційні вправи слід проводити сидячи. Стежити, щоб дитина не напружувала і тримала спинку прямо.
За один раз дитині краще виконувати не більше 3-5 вправ. Починати з простих, а потім переходити до більш складних.
Щоб дитина могла контролювати свої рухи, доцільніше робити вправи перед дзеркалом. Спочатку показуйте на собі, як правильно виконувати вправу. Після цього виконуйте її синхронно разом із дитиною.
Використані джерела.
1. Логопедия: Учебник для студ. дефектол. фак. пед. высш. учеб. заведений / Под ред. Л.С.Волковой. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС. 2004. – 704с.
2. Савченко М.А. Методика виправлення вад вимови фонем у дітей. – 3-тє видання, доповнене. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 160 с.
3. Журавльова А.Є., Федієнко В.В. Домашня логопедія: Книга для батьків, які хочуть самі навчити дитину правильно вимовляти звуки/ А.Є. Журавльова, В.В. Федієнко. – Х.: ВД «Школа», 2006. – 112 с.
4. Світлана Масловська. Логопедичний путівник для батьків // Дефектолог. – 2014. – №1. – вкладка. – ст. 20.
5. Дьоміна І.Й. Розвиток мовлення дитини – : К.: Главник, 2004. – 96 с.